Жартівлива добірка «шкідливих» звичок, які є у кожного вчителя!

Учитель - не просто професія, це справжнє покликання. І з цим твердженням важко не погодитися. А ще це покликання може призвести до небажаної появи «шкідливих» звичок, яких не так уже й просто позбутися, які, найімовірніше, залишатимуться з учителем упродовж усієї кар’єри. Але чи всі ці звички дійсно «шкідливі»?

1. Говорити про роботу поза роботою.

МОН видало новий наказ? Змінилася навчальна програма? Адміністрація теж не лишилася осторонь та вигадала щось нове? Може, ви від цього у захваті, чи навпаки обурені?  Як би там не було, а про це знають усі ваші рідні та друзі. Розбудіть когось із них серед ночі – й будьте певні, вони точно назвуть ім’я голови МОН і номер останнього законодавчого акту, що вплинув на вашу роботу, а ще й пригадають, скількох учнів не було на вашому уроці.  

2. Залишатися вчителем навіть удома.

Упевнений і подекуди навіть командний тон, суворий вираз обличчя, повчальна інтонація та бажання розказати оточуючим про те, що саме вони роблять чи розуміють не так, та як це виправити, – вітаємо, ви бачите класичного вчителя! Втім, чи впевнені ви, що ваші домашні потребують саме такої уваги?

3. Нести роботу додому.

Зошити, підручники, накази, плани-конспекти… А ще треба не забути прихопити новий довідник, який порадила прочитати колега. Звісно, звичайної сумочки для цього замало, тут не обійтися без об’ємної торбинки, до якої влізе все-все! А може, і не однієї торбинки... Зрештою, вчителька йде додому з купою речей та вимушена постійно відповідати на запитання зацікавлених сусідів, що вони не переїздять.

4. Нести з дому все, що може стати у пригоді в школі.

У вас удома вже не залишилося ані папірчика? Немає ножиць, прикрас та усього, з чого бодай теоретично можна виготовити щось корисне для школи? Тоді ви на 100% вчитель, а можливо, й навіть класний керівник. Ви несете з дому все, що може стати у пригоді в школі (особливо перед святами), а домашні тихенько сподіваються, що ви не відберете у них останні меблі.

5. Обговорювати справи на перервах.

Навіщо потрібна перерва? Офіційно та за логікою – для відпочинку, але давайте чесно, хто зі вчителів відпочиває ці 15 хвилин? Тим більше, що відпочивати ніколи! Адже попереду стільки справ, найважливіша з яких – обговорити з колегами нюанси навчального процесу: хто з учнів відсутній та чому, хто намагається зірвати уроки, хто молодець… Важливих тем безліч!

6. Щосили уникати зустрічі з учнями та їхніми батьками поза школою.

Діти – це щастя. А цілий клас дітей – це ще більше щастя. А діти з їхніми батьками – взагалі нереально круто! Особливо коли вони залишаються десь у робочому розкладі. А не випадково зустрічаються у супермаркеті чи у черзі до лікаря. Вгадайте, яка вірогідність того, що вони не просто привітаються, а одразу захочуть обговорити навчальні справи дитини? Тож кожен учитель потай опановує навички ніндзя та, ледь відчувши небезпеку, зникає.

7. Обирати великі сумки.

Невеличкі витончені сумочки чи – не дай боже – клатчі не для вчительки! Адже у них не покладеш ані стос зошитів, ані купу додаткових матеріалів. І як би не хотілося витонченості, вчителька мимоволі все одно відшукує очима саме великі сумки, у які влізе все: від канцелярських дрібничок до величезних посібників. І знову краса принесена у жертву зручності.

Та давайте подумаємо, чи справді ці звички «шкідливі»? Чи може насправді вони навіть корисні? Та й зрештою, ми любимо вчителів такими, якими вони є!

https://naurok.com.ua/post/7-shkidlivih-zvichok-uchiteliv

Прогноз ринку праці до 2030 року: зростання зайнятості в освітній сфері буде обмеженим

Європейський центр розвитку професійної освіти – Cedefop – нещодавно опублікував звіт «Прогноз навичок: тенденції та виклики до 2030 року», в якому розглядаються тенденції розвитку робочої сили в Європі, наслідки для конкретних професій, невідповідність кваліфікацій та навичок потребам ринку праці, а також зміни у змісті робочих функціональних обов’язків на період до 2030 року.

Для надзвичайно динамічних та конкурентних ринків праці, ключовим фактором є інвестування у навички та компетенції громадян. Але які навички і для яких робочих місць? Це питання займає центральне місце в національних, європейських та міжнародних дебатах. Щоб освіта і навчання протягом усього життя стали свідомим вибором для людей, вона має бути актуальною: вона повинна пристосовуватися та передбачати зміни, які впливають на економіку і суспільство а, отже, і на ринок праці.

Інвестиції в освіту та навчання приносять результати та окупаються через роки. Виступаючи в якості системи раннього попередження, прогнози дозволяють політикам вчасно приймати необхідні рішення. Завдяки передбаченню потенційних викликів у майбутньому, ми можемо розробляти кращу політику вже сьогодні. Саме на це спрямований звіт Європейського центру розвитку професійної освіти.

Згідно з його прогнозами, чисельність населення працездатного віку в цілому зростатиме, але при цьому тенденції в різних країнах будуть відрізнятися. У середньостроковій перспективі, загальна зайнятість в період 2020-2025 рр. щорічно зростатиме на 0,5%, а потім цей ріст уповільниться в результаті довгострокових демографічних тенденцій. В таких країнах, як Болгарія, Німеччина, Естонія, Хорватія, Латвія та Литва кількість зайнятих зменшиться у зв’язку зі старінням населення та міграцією.

Cedefop прогнозує скорочення службових обов’язків, пов’язаних із фізичною працею, і ріст інтелектуальних завдань, що призведе до зростання кількості робочих місць у таких сферах як управління, професії, що потребують розумової праці, а також у харчовій та готельній промисловості, сфері роздрібної торгівлі. Таким чином, як передбачає Cedefop, для виконання службових обов’язків у майбутньому будуть затребувані такі компетенції як ділова грамотність, математичні навички (бухгалтерський облік та аналітика), творчість, здатність вирішувати проблеми, збір та оцінка інформації, знання інформаційно-комп’ютерних технологій та навички програмування. Соціальні навички, такі як догляд, продаж, навчання, управління, автономія і робота в команді, також залишаться важливими для багатьох завдань, що стосуються роботи з людьми.

Відповідно до прогнозів Cedefop, зростання зайнятості в освітній сфері буде обмеженим, що є прямим результатом заходів жорсткої економії. Незважаючи на те, що в деяких країнах очікується помірне зростання, загалом у педагогічній професії передбачається скорочення робочих місць. Зокрема, кількість вчителів скоротиться більш ніж на 1,5% в Болгарії та Португалії, від 1,5 до 0,5% - в Німеччині, Іспанії, Латвії, Литві, Нідерландах, Польщі, Словенії, Словаччині, Великобританії; майже не зміниться (коливання +/-0,5%) – в Данії, Ірландії, Франції, Угорщині, Румунії, Норвегії, Ісландії, на Кіпрі та Мальті» незначно зросте на 0,5-1,5% - в Бельгії, Чехії, Естонії, Греції, Італії, Люксембурзі, Австрії, Фінляндії, Швеції, Швейцарії, Македонії; виросте більш ніж на 1,5% в Хорватії та Туреччині.

Автори звіту також розмірковують над тим, як політика в сферах освіти та зайнятості реагуватиме на трансформації на ринку праці. Вони ставлять питання, чи буде навчання дорослих достатнім для забезпечення підвищення кваліфікації та перекваліфікації робочої сили у цифрову еру; яким чином можна захистити зайнятість у секторах з найбільшим поширенням технологій.

Cedefop закликає політиків, які приймають рішення щодо освітньої політики, тісно співпрацювати з соціальними партнерами з метою забезпечення того, щоб працівники володіли належними навичками для своєї роботи, та з метою уникнення невідповідності кваліфікацій.

Ознайомитися з повним текстом звіту Європейського центру розвитку професійної освіти «Прогноз навичок: тенденції та виклики до 2030 року» 

Пільги для осіб, які поєднують роботу і навчання

Особам які одночасно працюють і навчаються, законодавство гарантує певні пільги, що стосуються часу відпочинку, робочого часу, оплати праці тощо. Ці пільги визначені в главі 14 Кодексу законів про працю (далі –  КЗпП).

Види пільг та їх обсяг залежить від форми навчання, виду навчального закладу та курсу перебування. Перш за все стаття 202 КЗпП зазначає, що працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, власник або уповноважений ним орган повинен створювати необхідні умови для поєднання роботи з навчанням.

Частина 1 статті 214 КЗпП визначає, що працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні заклади, надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад. А працівникам, які навчаються без відриву від виробництва на підготовчих відділеннях при вищих навчальних закладах, у період навчального року надається за їхнім бажанням один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати. Для складання випускних іспитів їм гарантована додаткова відпустка на умовах, передбачених частиною першою ст. 214 КЗпП.

Стаття 215 КЗпП встановлює загальне правило надання працівникам оплачуваних відпусток та інших пільг.

Стаття 216 КЗпП конкретизує надання додаткових відпусток і зазначає їх у числовому виразі. Частина 1 зазначеної статті одразу вказує, що відпустки, передбачені ст. 216 КЗпП, надаються лише працівникам, які успішно навчаються в зазначених навчальних закладах.

Законодавець також диференціює тривалість додаткових оплачуваних відпусток за цілою низкою критеріїв:

а) форма навчання (вечірня, заочна);

б) рівень акредитації навчального закладу;

в) курс, на якому працівник навчається.

На період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів працівниками, які навчаються на першому та другому курсах вищих закладів освіти:

• І та ІІ рівнів акредитації з вечірньою формою навчання –  щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів;
• ІІІ і IV рівнів акредитації з вечірньою формою навчання –  щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 20 календарних днів;
• усіх рівнів акредитації з заочною формою навчання –  щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів.

На час настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів працівникам, які навчаються на третьому і наступних курсах вищих закладів освіти:

• І та ІІ рівнів акредитації з вечірньою формою навчання –  щорічно надається додаткова відпустка тривалістю 20 календарних днів;
• ІІІ і IV рівнів акредитації з вечірньою формою навчання –  щорічно надається оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів;
• незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання –  надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 40 календарних днів.

Стаття 15 Закону України «Про відпустки» доповнена новою частиною другою (в редакції Закону від 2.11.2000), відповідно до якої працівники, які здобувають другу (наступну, тобто третю також) вищу освіту в навчальних закладах післядипломної освіти та вищих навчальних закладах, які мають у своєму складі підрозділи післядипломної освіти, мають право на додаткову оплачувану відпустку тієї ж тривалості, що й працівники, які навчаються на третьому і наступному курсах вищих навчальних закладів відповідних рівнів акредитації.

Надання відпусток щорічно означає, що вони повинні надаватися протягом навчального року. Ця норма прямо зазначена в частині 6 ст. 15 Закону «Про відпустки».

На період складання державних іспитів у вищих навчальних закладах усіх рівнів акредитації працівники мають право на надання їм додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 30 календарних днів.

На період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) працівники, які навчаються без відриву від виробництва у вищих закладах освіти з вечірньою та заочною формами навчання першого та другого рівнів акредитації, мають право на додаткову оплачувану відпустку тривалістю два місяці, а третього та четвертого рівнів акредитації – чотири місяці.

Оскільки згідно зі ст. 17 Закону «Про освіту» планування навчального процесу належить до компетенції вищих закладів освіти, то вони мають право розподілу встановленої законом тривалості додаткової оплачуваної відпустки упродовж навчального року. Власник зобов’язаний надавати працівникові відпустку саме в той час, який визначений вищим навчальним закладом. Ненадання відпустки в цей час не може бути обґрунтовано виробничою необхідністю для підприємства, оскільки ст. 202 КЗпП покладає на власника обов’язок створювати працівникам умови для поєднання роботи з навчанням.

Частина 2 ст. 216 КЗпП допускає можливість встановлення законодавством для осіб, які навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах, де навчальний процес має свої особливості, іншої тривалості відпусток. Відповідно до цього Кабінет Міністрів України своєю постановою від 28 червня 1997 року № 634 затвердив Порядок, тривалість та умови надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості.

Передбачено, що крім додаткових оплачуваних відпусток, встановлених ст. 216 КЗпП і ст. 15 Закону «Про відпустки», щорічно надаються такі відпустки:

• 10 календарних днів зі збереженням заробітної плати і 10 календарних днів без збереження заробітної плати працівникам, які успішно навчаються у вищих закладах освіти всіх рівнів акредитації з вечірньою та заочною формами навчання за спеціальністю «культура (народна художня творчість)», «музичне мистецтво (фортепіано, орган, оркестрові струнні інструменти, оркестрові духові та ударні інструменти, спів, диригування, композиція, музичне мистецтво естради, звукорежисура, музичне виховання)»;
• 20 календарних днів із збереженням заробітної плати та 10 календарних днів без збереження заробітної плати працівникам, які успішно навчаються у вищих закладах освіти всіх рівнів акредитації з вечірньою та заочною формами навчання за спеціальностями «театральне мистецтво (акторське мистецтво, режисура, хореографія, сценографія)», «кіномистецтво (кінорежисура, телережисура, кіно-, телеоператорство)»;
• 10 календарних днів без збереження заробітної плати працівникам, які успішно навчаються у вищих закладах освіти всіх рівнів акредитації з вечірньою та заочною формами навчання за спеціальністю «філологія (мова та література)».

Надання відпусток без збереження заробітної плати працівникам на період проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад (для забезпеченої наданням додаткової відпустки участі в заходах, передбачених навчальним планом) не передбачено. Вони можуть надаватися за погодженням сторін трудового договору (ст. 84 КЗпП; ст. 26 Закону «Про відпустки»).

Працівникам щорічні відпустки за їхнім бажанням приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, інших робіт, передбачених навчальною програмою (ст. 212 КЗпП). Працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів та інших робіт, передбачених навчальною програмою, щорічні відпустки повної тривалості за перший рік роботи надаються до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

На час додаткових відпусток у зв’язку з навчанням за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата (ст. 217 КЗпП).

В Україні зросла мінімальна заробітна плата

З 1 січня 2019 року в Україні підвищено рівень мінімальної зарплати – тепер він складатиме 4173 грн замість 3723 гривні.

Відповідні зміни зафіксовані в державному бюджеті на 2019 рік, який 23 листопада 2018 року прийняла Верховна Рада України.

Підвищення мінімальної зарплати означає і зростання середнього показника зарплати в Україні – в новому році він зросте з 9218 грн до 10,1 тис. грн.

Крім того, в 2019 році на 9,4% має зрости також прожитковий мінімум - один з основних соціальних показників, на основі якого ведеться розрахунок більшості соціальних виплат.

У новому році середній прожитковий мінімум, який становить зараз 1853 грн, підвищать у два етапи: з 1 липня – до 1936 грн, а з 1 грудня – до 2027 грн. Ці зміни також закладені в держбюджеті.

Нагадуємо, за підсумками 2018 року рівень зростання мінімальної зарплати становило приблизно 16%. У наступні роки показник буде варіюватися в 2020 році на 5-8%, а в 2021 – на 4-6%, згідно з прогнозами Мінекономрозвитку.

За матеріалами ФПУ