Жартівлива добірка «шкідливих» звичок, які є у кожного вчителя!

Учитель - не просто професія, це справжнє покликання. І з цим твердженням важко не погодитися. А ще це покликання може призвести до небажаної появи «шкідливих» звичок, яких не так уже й просто позбутися, які, найімовірніше, залишатимуться з учителем упродовж усієї кар’єри. Але чи всі ці звички дійсно «шкідливі»?

1. Говорити про роботу поза роботою.

МОН видало новий наказ? Змінилася навчальна програма? Адміністрація теж не лишилася осторонь та вигадала щось нове? Може, ви від цього у захваті, чи навпаки обурені?  Як би там не було, а про це знають усі ваші рідні та друзі. Розбудіть когось із них серед ночі – й будьте певні, вони точно назвуть ім’я голови МОН і номер останнього законодавчого акту, що вплинув на вашу роботу, а ще й пригадають, скількох учнів не було на вашому уроці.  

2. Залишатися вчителем навіть удома.

Упевнений і подекуди навіть командний тон, суворий вираз обличчя, повчальна інтонація та бажання розказати оточуючим про те, що саме вони роблять чи розуміють не так, та як це виправити, – вітаємо, ви бачите класичного вчителя! Втім, чи впевнені ви, що ваші домашні потребують саме такої уваги?

3. Нести роботу додому.

Зошити, підручники, накази, плани-конспекти… А ще треба не забути прихопити новий довідник, який порадила прочитати колега. Звісно, звичайної сумочки для цього замало, тут не обійтися без об’ємної торбинки, до якої влізе все-все! А може, і не однієї торбинки... Зрештою, вчителька йде додому з купою речей та вимушена постійно відповідати на запитання зацікавлених сусідів, що вони не переїздять.

4. Нести з дому все, що може стати у пригоді в школі.

У вас удома вже не залишилося ані папірчика? Немає ножиць, прикрас та усього, з чого бодай теоретично можна виготовити щось корисне для школи? Тоді ви на 100% вчитель, а можливо, й навіть класний керівник. Ви несете з дому все, що може стати у пригоді в школі (особливо перед святами), а домашні тихенько сподіваються, що ви не відберете у них останні меблі.

5. Обговорювати справи на перервах.

Навіщо потрібна перерва? Офіційно та за логікою – для відпочинку, але давайте чесно, хто зі вчителів відпочиває ці 15 хвилин? Тим більше, що відпочивати ніколи! Адже попереду стільки справ, найважливіша з яких – обговорити з колегами нюанси навчального процесу: хто з учнів відсутній та чому, хто намагається зірвати уроки, хто молодець… Важливих тем безліч!

6. Щосили уникати зустрічі з учнями та їхніми батьками поза школою.

Діти – це щастя. А цілий клас дітей – це ще більше щастя. А діти з їхніми батьками – взагалі нереально круто! Особливо коли вони залишаються десь у робочому розкладі. А не випадково зустрічаються у супермаркеті чи у черзі до лікаря. Вгадайте, яка вірогідність того, що вони не просто привітаються, а одразу захочуть обговорити навчальні справи дитини? Тож кожен учитель потай опановує навички ніндзя та, ледь відчувши небезпеку, зникає.

7. Обирати великі сумки.

Невеличкі витончені сумочки чи – не дай боже – клатчі не для вчительки! Адже у них не покладеш ані стос зошитів, ані купу додаткових матеріалів. І як би не хотілося витонченості, вчителька мимоволі все одно відшукує очима саме великі сумки, у які влізе все: від канцелярських дрібничок до величезних посібників. І знову краса принесена у жертву зручності.

Та давайте подумаємо, чи справді ці звички «шкідливі»? Чи може насправді вони навіть корисні? Та й зрештою, ми любимо вчителів такими, якими вони є!

https://naurok.com.ua/post/7-shkidlivih-zvichok-uchiteliv

Прогноз ринку праці до 2030 року: зростання зайнятості в освітній сфері буде обмеженим

Європейський центр розвитку професійної освіти – Cedefop – нещодавно опублікував звіт «Прогноз навичок: тенденції та виклики до 2030 року», в якому розглядаються тенденції розвитку робочої сили в Європі, наслідки для конкретних професій, невідповідність кваліфікацій та навичок потребам ринку праці, а також зміни у змісті робочих функціональних обов’язків на період до 2030 року.

Для надзвичайно динамічних та конкурентних ринків праці, ключовим фактором є інвестування у навички та компетенції громадян. Але які навички і для яких робочих місць? Це питання займає центральне місце в національних, європейських та міжнародних дебатах. Щоб освіта і навчання протягом усього життя стали свідомим вибором для людей, вона має бути актуальною: вона повинна пристосовуватися та передбачати зміни, які впливають на економіку і суспільство а, отже, і на ринок праці.

Інвестиції в освіту та навчання приносять результати та окупаються через роки. Виступаючи в якості системи раннього попередження, прогнози дозволяють політикам вчасно приймати необхідні рішення. Завдяки передбаченню потенційних викликів у майбутньому, ми можемо розробляти кращу політику вже сьогодні. Саме на це спрямований звіт Європейського центру розвитку професійної освіти.

Згідно з його прогнозами, чисельність населення працездатного віку в цілому зростатиме, але при цьому тенденції в різних країнах будуть відрізнятися. У середньостроковій перспективі, загальна зайнятість в період 2020-2025 рр. щорічно зростатиме на 0,5%, а потім цей ріст уповільниться в результаті довгострокових демографічних тенденцій. В таких країнах, як Болгарія, Німеччина, Естонія, Хорватія, Латвія та Литва кількість зайнятих зменшиться у зв’язку зі старінням населення та міграцією.

Cedefop прогнозує скорочення службових обов’язків, пов’язаних із фізичною працею, і ріст інтелектуальних завдань, що призведе до зростання кількості робочих місць у таких сферах як управління, професії, що потребують розумової праці, а також у харчовій та готельній промисловості, сфері роздрібної торгівлі. Таким чином, як передбачає Cedefop, для виконання службових обов’язків у майбутньому будуть затребувані такі компетенції як ділова грамотність, математичні навички (бухгалтерський облік та аналітика), творчість, здатність вирішувати проблеми, збір та оцінка інформації, знання інформаційно-комп’ютерних технологій та навички програмування. Соціальні навички, такі як догляд, продаж, навчання, управління, автономія і робота в команді, також залишаться важливими для багатьох завдань, що стосуються роботи з людьми.

Відповідно до прогнозів Cedefop, зростання зайнятості в освітній сфері буде обмеженим, що є прямим результатом заходів жорсткої економії. Незважаючи на те, що в деяких країнах очікується помірне зростання, загалом у педагогічній професії передбачається скорочення робочих місць. Зокрема, кількість вчителів скоротиться більш ніж на 1,5% в Болгарії та Португалії, від 1,5 до 0,5% - в Німеччині, Іспанії, Латвії, Литві, Нідерландах, Польщі, Словенії, Словаччині, Великобританії; майже не зміниться (коливання +/-0,5%) – в Данії, Ірландії, Франції, Угорщині, Румунії, Норвегії, Ісландії, на Кіпрі та Мальті» незначно зросте на 0,5-1,5% - в Бельгії, Чехії, Естонії, Греції, Італії, Люксембурзі, Австрії, Фінляндії, Швеції, Швейцарії, Македонії; виросте більш ніж на 1,5% в Хорватії та Туреччині.

Автори звіту також розмірковують над тим, як політика в сферах освіти та зайнятості реагуватиме на трансформації на ринку праці. Вони ставлять питання, чи буде навчання дорослих достатнім для забезпечення підвищення кваліфікації та перекваліфікації робочої сили у цифрову еру; яким чином можна захистити зайнятість у секторах з найбільшим поширенням технологій.

Cedefop закликає політиків, які приймають рішення щодо освітньої політики, тісно співпрацювати з соціальними партнерами з метою забезпечення того, щоб працівники володіли належними навичками для своєї роботи, та з метою уникнення невідповідності кваліфікацій.

Ознайомитися з повним текстом звіту Європейського центру розвитку професійної освіти «Прогноз навичок: тенденції та виклики до 2030 року» 

Пільги для осіб, які поєднують роботу і навчання

Особам які одночасно працюють і навчаються, законодавство гарантує певні пільги, що стосуються часу відпочинку, робочого часу, оплати праці тощо. Ці пільги визначені в главі 14 Кодексу законів про працю (далі –  КЗпП).

Види пільг та їх обсяг залежить від форми навчання, виду навчального закладу та курсу перебування. Перш за все стаття 202 КЗпП зазначає, що працівникам, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, власник або уповноважений ним орган повинен створювати необхідні умови для поєднання роботи з навчанням.

Частина 1 статті 214 КЗпП визначає, що працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні заклади, надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад. А працівникам, які навчаються без відриву від виробництва на підготовчих відділеннях при вищих навчальних закладах, у період навчального року надається за їхнім бажанням один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати. Для складання випускних іспитів їм гарантована додаткова відпустка на умовах, передбачених частиною першою ст. 214 КЗпП.

Стаття 215 КЗпП встановлює загальне правило надання працівникам оплачуваних відпусток та інших пільг.

Стаття 216 КЗпП конкретизує надання додаткових відпусток і зазначає їх у числовому виразі. Частина 1 зазначеної статті одразу вказує, що відпустки, передбачені ст. 216 КЗпП, надаються лише працівникам, які успішно навчаються в зазначених навчальних закладах.

Законодавець також диференціює тривалість додаткових оплачуваних відпусток за цілою низкою критеріїв:

а) форма навчання (вечірня, заочна);

б) рівень акредитації навчального закладу;

в) курс, на якому працівник навчається.

На період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів працівниками, які навчаються на першому та другому курсах вищих закладів освіти:

• І та ІІ рівнів акредитації з вечірньою формою навчання –  щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів;
• ІІІ і IV рівнів акредитації з вечірньою формою навчання –  щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 20 календарних днів;
• усіх рівнів акредитації з заочною формою навчання –  щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів.

На час настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів працівникам, які навчаються на третьому і наступних курсах вищих закладів освіти:

• І та ІІ рівнів акредитації з вечірньою формою навчання –  щорічно надається додаткова відпустка тривалістю 20 календарних днів;
• ІІІ і IV рівнів акредитації з вечірньою формою навчання –  щорічно надається оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів;
• незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання –  надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 40 календарних днів.

Стаття 15 Закону України «Про відпустки» доповнена новою частиною другою (в редакції Закону від 2.11.2000), відповідно до якої працівники, які здобувають другу (наступну, тобто третю також) вищу освіту в навчальних закладах післядипломної освіти та вищих навчальних закладах, які мають у своєму складі підрозділи післядипломної освіти, мають право на додаткову оплачувану відпустку тієї ж тривалості, що й працівники, які навчаються на третьому і наступному курсах вищих навчальних закладів відповідних рівнів акредитації.

Надання відпусток щорічно означає, що вони повинні надаватися протягом навчального року. Ця норма прямо зазначена в частині 6 ст. 15 Закону «Про відпустки».

На період складання державних іспитів у вищих навчальних закладах усіх рівнів акредитації працівники мають право на надання їм додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 30 календарних днів.

На період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) працівники, які навчаються без відриву від виробництва у вищих закладах освіти з вечірньою та заочною формами навчання першого та другого рівнів акредитації, мають право на додаткову оплачувану відпустку тривалістю два місяці, а третього та четвертого рівнів акредитації – чотири місяці.

Оскільки згідно зі ст. 17 Закону «Про освіту» планування навчального процесу належить до компетенції вищих закладів освіти, то вони мають право розподілу встановленої законом тривалості додаткової оплачуваної відпустки упродовж навчального року. Власник зобов’язаний надавати працівникові відпустку саме в той час, який визначений вищим навчальним закладом. Ненадання відпустки в цей час не може бути обґрунтовано виробничою необхідністю для підприємства, оскільки ст. 202 КЗпП покладає на власника обов’язок створювати працівникам умови для поєднання роботи з навчанням.

Частина 2 ст. 216 КЗпП допускає можливість встановлення законодавством для осіб, які навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах, де навчальний процес має свої особливості, іншої тривалості відпусток. Відповідно до цього Кабінет Міністрів України своєю постановою від 28 червня 1997 року № 634 затвердив Порядок, тривалість та умови надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості.

Передбачено, що крім додаткових оплачуваних відпусток, встановлених ст. 216 КЗпП і ст. 15 Закону «Про відпустки», щорічно надаються такі відпустки:

• 10 календарних днів зі збереженням заробітної плати і 10 календарних днів без збереження заробітної плати працівникам, які успішно навчаються у вищих закладах освіти всіх рівнів акредитації з вечірньою та заочною формами навчання за спеціальністю «культура (народна художня творчість)», «музичне мистецтво (фортепіано, орган, оркестрові струнні інструменти, оркестрові духові та ударні інструменти, спів, диригування, композиція, музичне мистецтво естради, звукорежисура, музичне виховання)»;
• 20 календарних днів із збереженням заробітної плати та 10 календарних днів без збереження заробітної плати працівникам, які успішно навчаються у вищих закладах освіти всіх рівнів акредитації з вечірньою та заочною формами навчання за спеціальностями «театральне мистецтво (акторське мистецтво, режисура, хореографія, сценографія)», «кіномистецтво (кінорежисура, телережисура, кіно-, телеоператорство)»;
• 10 календарних днів без збереження заробітної плати працівникам, які успішно навчаються у вищих закладах освіти всіх рівнів акредитації з вечірньою та заочною формами навчання за спеціальністю «філологія (мова та література)».

Надання відпусток без збереження заробітної плати працівникам на період проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад (для забезпеченої наданням додаткової відпустки участі в заходах, передбачених навчальним планом) не передбачено. Вони можуть надаватися за погодженням сторін трудового договору (ст. 84 КЗпП; ст. 26 Закону «Про відпустки»).

Працівникам щорічні відпустки за їхнім бажанням приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, інших робіт, передбачених навчальною програмою (ст. 212 КЗпП). Працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів та інших робіт, передбачених навчальною програмою, щорічні відпустки повної тривалості за перший рік роботи надаються до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

На час додаткових відпусток у зв’язку з навчанням за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата (ст. 217 КЗпП).

В Україні зросла мінімальна заробітна плата

З 1 січня 2019 року в Україні підвищено рівень мінімальної зарплати – тепер він складатиме 4173 грн замість 3723 гривні.

Відповідні зміни зафіксовані в державному бюджеті на 2019 рік, який 23 листопада 2018 року прийняла Верховна Рада України.

Підвищення мінімальної зарплати означає і зростання середнього показника зарплати в Україні – в новому році він зросте з 9218 грн до 10,1 тис. грн.

Крім того, в 2019 році на 9,4% має зрости також прожитковий мінімум - один з основних соціальних показників, на основі якого ведеться розрахунок більшості соціальних виплат.

У новому році середній прожитковий мінімум, який становить зараз 1853 грн, підвищать у два етапи: з 1 липня – до 1936 грн, а з 1 грудня – до 2027 грн. Ці зміни також закладені в держбюджеті.

Нагадуємо, за підсумками 2018 року рівень зростання мінімальної зарплати становило приблизно 16%. У наступні роки показник буде варіюватися в 2020 році на 5-8%, а в 2021 – на 4-6%, згідно з прогнозами Мінекономрозвитку.

За матеріалами ФПУ  

Розмір прожиткового мінімуму у цінах вересня 2018 року

Відповідно до статті 5 Закону України «Про прожитковий мінімум» Міністерство соціальної політики України повідомляє, що фактичний розмір прожиткового мінімуму у цінах вересня 2018 року у розрахунку на місяць на одну особу становив:

– з урахуванням суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору – 3 733,50 грн (без урахування платежів – 3 251,91 грн);

– для дітей віком до 6 років – 3 075,87 грн;

– для дітей віком від 6 до 18 років – 3 778,61 грн;

– для працездатних осіб з урахуванням суми обов’язкових платежів відповідно до чинного законодавства –4 185,96 грн  (без урахування платежів – 3 369,70 грн);

– для осіб, які втратили працездатність – 2 735,83 гривні.

Таким чином, законодавчо встановлений на вересень 2018 року (1777 грн) прожитковий мінімум занижено у 2,1 рази порівняно з його фактичним розміром або на 1 956 грн , а для працездатної особи (1841 грн ) – у 2,3 рази або на 2 345 грн.

Пенсія за вислугу років

ЕЛЕКТРОННІ ПЕТИЦІЇ

Офіційне інтернет-представництво Президента України

Відновлення гарантій, передбачених ст. 57 Закону України "Про освіту" щодо розмірів середніх посадових окладів освітян

Прізвище, ім’я, по батькові автора (ініціатора): Яцунь Олександр Михайлович

Статус: з відповіддю

Петиція №22/012582-еп. Подана 05.10.2015

Дата початку збору підписів: 05.10.2015

ТЕКСТ ЕЛЕКТРОННОЇ ПЕТИЦІЇ:

Освіту визнано пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку українського суспільства. Але впродовж багатьох років не виконуються гарантії, передбачені ст. 57 Закону України "Про освіту" щодо розмірів оплати праці педагогічних, науково-педагогічних працівників.
У зв'язку з прийняттям Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчних актів України" положення щодо розмірів посадових окладів працівників освіти були вилучені зі ст. 57 Закону України "Про освіту". В подальшому Конституційний Суд України зміни визнав такими, що не відповідають Конституції України, проте в Законі відповідні норми поновлені не були.
З метою підвищення рівня оплати праці освітян прошу в порядку законодавчої ініціативи внести до Верховної Ради України законопроект про:
-встановлення середніх посадових окладів (ставок заробітної плати) науково-педагогічним працівникам вищих навчальних закладів третього та четвертого рівнів акредитації на рівні подвійної середньої заробітної плати працівників промисловості;
-встановлення середніх посадових окладів (ставок заробітної плати) педагогічним працівникам вищих навчальних закладів першого та другого рівнів акредитації та інших навчальних закладів на рівні не нижчому від середньої заробітної плати працівників промисловості.

ВІДПОВІДЬ НА ЕЛЕКТРОННУ ПЕТИЦІЮ:

Відповідь Президента України на електронну
петицію № 22/012582-еп «Відновлення гарантій,
передбачених ст. 57 Закону України «Про освіту»
щодо розмірів середніх посадових окладів освітян»,
розміщену на веб-сайті Офіційного інтернет-
представництва Президента України 05.10.2015
громадянином О.М.Яцунем

Відповідно до статті 40 Конституції України та статті 231 Закону України «Про звернення громадян» мною розглянуто розміщену на веб-сайті Офіційного інтернет-представництва Президента України 05.10.2015 громадянином О.М.Яцунем електронну петицію «Відновлення гарантій, передбачених ст. 57 Закону України «Про освіту» щодо розмірів середніх посадових окладів освітян», яку підписали понад 25 тисяч громадян.

Поділяючи стурбованість громадськості щодо порушеної проблеми, хочу зазначити, що питання відновлення престижності праці педагога є надзвичайно важливим.

У складні часи неоголошеної війни у 2015 році нам вдалося двічі підвищити оклади працівникам освіти – з вересня і грудня (загалом підвищення становить близько 25 %). Упевнений, що робота у цьому напрямі буде продовжена й у 2016 році.

Разом з тим реалізація пропозиції про збільшення видатків на освітню галузь для установлення середніх посадових окладів педагогічним, науково-педагогічним працівникам на рівні середньомісячної (подвійної середньомісячної) заробітної плати працівників промисловості, а також доплат спеціалістам, які працюють в системі освіти, до рівня середньомісячної заробітної плати працівників у цілому по народному господарству потребуватиме вишукання суттєвих додаткових бюджетних ресурсів. Водночас важливо під час розроблення та ухвалення відповідних законодавчих ініціатив урахувати фінансові можливості державного бюджету, частина якого наразі спрямовується на забезпечення обороноздатності нашої країни.

З огляду на важливість порушеного у петиції питання Прем’єр-міністру України А.П.Яценюку запропоновано в рамках реформування освіти вжити заходів для всебічного та ґрунтовного опрацювання центральними органами виконавчої влади питання удосконалення системи оплати праці педагогічних кадрів, зокрема шляхом запровадження стимулюючої складової, і за підсумками проведеної роботи ухвалити необхідні рішення.


П.ПОРОШЕНКО 

ЗАГАЛЬНА КІЛЬКІСТЬ ОСІБ, ЯКІ ПІДПИСАЛИ ЕЛЕКТРОННУ ПЕТИЦІЮ:

25240
підписів з 25000
необхідних

Збір підписів завершено

ПІДТРИМАТИ ЕЛЕКТРОННУ ПЕТИЦІЮ:

Для того, щоб підтримати петицію, необхідноавторизуватися.

ПОШИРИТИ ЕЛЕКТРОННУ ПЕТИЦІЮ:

FACEBOOK2873

VK1103

TWITTER

ПЕРЕЛІК ОСІБ, ЯКІ ПІДПИСАЛИ ЕЛЕКТРОННУ ПЕТИЦІЮ

середа, 20 січня 2016 р.

Пенсія за вислугу років

Згідно зі ст. 55 п. «е» Закону України "Про пенсійне забезпечення", право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджуєтьсяу порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України за № 909 від 04.11.1993 року встановлено перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'ята соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

До 1 січня 2016 року працівники освіти мали право за наявності спеціального стажу з 1 квітня 2015 рок – 25 років та 6 місяців вийти на пенсію за вислугу років незалежно від віку лише за наявності визначеного законом стажу.

З 1 січня 2016 року пенсію за вислугу років працівникам освіти призначають за наявності визначеного законом спеціального стажу на цих посадах та після досягнення 55 років. До досягнення віку 55 років право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти 1971року народження і старші, мають право виходу на пенсію у:

50 років–які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року;

50 років 6 місяців–які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року;

51 рік–які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року;

51 рік 6 місяців–якінародилисяз1липня1967 року по 31грудня1967 року;

52 роки –які народилися з 1січня 1968 року по 30 червня 1968 року;

52 роки 6 місяців–які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року;

53 роки –які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року;

53 роки 6місяців–які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року;

54 роки –які народилися з 1січня 1970 року по 30 червня 1970 року;

54 роки 6 місяців–які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року;

55 років–які народилися з 1 січня 1971 року.

При цьому, варто звернути увагу на те, що працівники освіти, які мали спеціальний стаж роботи тривалістю, яка була необхідна на 1 квітня 2015 року (25 років) чи на 1 січня 2016 року (25 р. 6 міс.), мають право вийти на пенсію за вислугу років до досягнення встановленого Законом віку, тобто незалежно від віку.

Нагадаймо також, що 29 липня 2015 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», якою відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції закону від 2.03.2015 № 213-VIII) внесено зміни щодо поступового збільшення до 2024 року спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років з 25 до 30 років працівникам, які працювали на посадах, передбачених Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою КМУ від 4.11.1993 № 909. Пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров’я і соціального захисту призначаються за наявності спеціального стажу роботи станом на 1 квітня 2015 р. не менше 25 років і після цієї дати:

з 1 квітня 2015 р. по 31 березня 2016 р. — не менше 25 років 6 місяців;

з 1 квітня 2016 р. по 31 березня 2017 р. — не менше 26 років;

з 1 квітня 2017 р. по 31 березня 2018 р. — не менше 26 років 6 місяців;

з 1 квітня 2018 р. по 31 березня 2019 р. — не менше 27 років;

з 1 квітня 2019 р. по 31 березня 2020 р. — не менше 27 років 6 місяців;

з 1 квітня 2020 р. по 31 березня 2021 р. — не менше 28 років;

з 1 квітня 2021 р. по 31 березня 2022 р. — не менше 28 років 6 місяців;

з 1 квітня 2022 р. по 31 березня 2023 р. — не менше 29 років;

з 1 квітня 2023 р. по 31 березня 2024 р. — не менше 29 років 6 місяців;

з 1 квітня 2024 р. або після цієї дати — не менше 30 років.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2016, № 5, ст.50)

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. Частини третю та четверту статті 119 Кодексу законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до № 50, ст. 375) викласти в такій редакції:

"За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

2. У статті 181 Сімейного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 21-22, ст. 135):

у частині восьмій слова та цифри "яка не може бути меншою ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку" замінити словами "з урахуванням матеріального стану сім’ї, у якій виховується дитина";

абзац перший частини дев’ятої після слів "виплати тимчасової державної допомоги" доповнити словами "її розмір".

3. У Законі України "Про пенсійне забезпечення" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 3, ст. 10 із наступними змінами):

1) у статті 54:

у пункті "а":

абзац перший після слів "льотно-випробного складу" доповнити словами та цифрами "після досягнення 50 років і";

після абзацу одинадцятого доповнити чотирнадцятьма новими абзацами такого змісту:

"До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники льотного і льотно-випробного складу:

які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту;

1976 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку:

45 років - які народилися з 1 січня 1971 року по 30 червня 1971 року;

45 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1971 року по 31 грудня 1971 року;

46 років - які народилися з 1 січня 1972 року по 30 червня 1972 року;

46 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1972 року по 31 грудня 1972 року;

47 років - які народилися з 1 січня 1973 року по 30 червня 1973 року;

47 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1973 року по 31 грудня 1973 року;

48 років - які народилися з 1 січня 1974 року по 30 червня 1974 року;

48 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1974 року по 31 грудня 1974 року;

49 років - які народилися з 1 січня 1975 року по 30 червня 1975 року;

49 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1975 року по 31 грудня 1975 року;

50 років - які народилися з 1 січня 1976 року".

У зв’язку з цим абзаци дванадцятий та тринадцятий вважати відповідно абзацами двадцять шостим та двадцять сьомим;

абзац двадцять шостий доповнити словами "та після досягнення віку, визначеного цим пунктом";

2) у статті 55:

у пункті "е":

в абзаці першому слова "незалежно від віку" замінити словами та цифрами "після досягнення 55 років і";

доповнити абзацами дванадцятим - двадцять п’ятим такого змісту:

"До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення:

які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту;

1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку:

50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року;

50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року;

51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року;

51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року;

52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року;

52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року;

53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року;

53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року;

54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року;

54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року;

55 років - які народилися з 1 січня 1971 року";

у пункті "ж":

абзац перший доповнити словами та цифрами "але не раніше досягнення 55 років";

доповнити абзацами другим - четвертим такого змісту:

"До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів:

які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацом першим цього пункту;

1971 року народження і старші за наявності стажу творчої діяльності, передбаченого абзацом першим цього пункту, та після досягнення ними віку, встановленого абзацами тринадцятим - двадцять п’ятим пункту "е" цієї статті";

3) у статті 85:

частину третю доповнити реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень";

у частині четвертій:

абзаци перший та другий викласти в такій редакції:

"Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року:

особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються";

в абзаці третьому слова "призначені відповідно до цього Закону" виключити;

у частині шостій цифри "2016" замінити цифрами "2017".

4. У Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 13, ст. 178 із наступними змінами):

1) у статті 58:

абзаци перший та другий частини першої викласти в такій редакції:

"Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, пенсії, призначені відповідно до цього Закону:

особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються";

у частині третій цифри "2016" замінити цифрами "2017";

2) статтю 63 викласти в такій редакції:

"Стаття 63. Фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону

Фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством";

3) частину третю статті 67 доповнити реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".

5. У Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 399; 2006 р., № 37, ст. 318; 2008 р., №№ 5-8, ст. 78; 2012 р., № 12-13, ст. 82; 2015 р., № 22, ст. 145):

1) частину п’яту статті 43 доповнити реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень";

2) у статті 54:

перше речення частини першої викласти в такій редакції: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу","Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються";

у частині другій цифри "2016" замінити цифрами "2017".

6. У статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490; 2012 р., № 12-13, ст. 82; 2015 р., № 22, ст. 145):

абзаци перший та другий частини четвертої викласти в такій редакції:

"Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року:

особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються";

у частині п’ятій цифри "2016" замінити цифрами "2017";

частину сьому доповнити реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".

7. У частині другій статті 18 Закону України "Про судову експертизу" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 28, ст. 232; 2005 р., № 1, ст. 14; 2015 р., № 22, ст. 145) слова і цифри "1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року" замінити словами і цифрами "1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року".

8. У статті 13 Закону України "Про музеї та музейну справу" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 25, ст. 191; 2010 р., № 5, ст. 45):

1) частину четверту викласти в такій редакції:

"Додатковими джерелами фінансування музеїв є:

кошти, що надходять від господарської діяльності, надання платних послуг, у тому числі за відвідування музеїв і виставок;

кошти, одержувані за науково-дослідні та інші види робіт, які виконує музейний заклад на замовлення підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян та громадян;

доходи від реалізації сувенірної продукції, предметів народних художніх промислів, видавничої діяльності, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання;

плата за кіно- і фотозйомки;

гранти, благодійні внески, добровільні пожертвування, грошові внески, матеріальні цінності, одержані від фізичних і юридичних осіб, у тому числі іноземних;

кошти, отримані державними і комунальними музеями як відсотки на залишок власних надходжень, отриманих як плата за послуги, що надаються ними згідно з основною діяльністю, благодійні внески та гранти і розміщених на поточних рахунках, відкритих у банках державного сектору;

інші джерела, в тому числі валютні надходження, відповідно до законодавства України";

2) доповнити частинами п’ятою - восьмою такого змісту:

"Розмір плати за надання платних послуг встановлюється державним і комунальним музеєм щороку у національній валюті України.

Перелік платних послуг, які можуть надаватися державними і комунальними музеями, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порядок надання платних послуг музеями, заснованими на державній та комунальній формі власності, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері культури.

У разі одержання коштів від надання платних послуг, добровільних пожертвувань фізичних і юридичних осіб, у тому числі іноземних, з інших джерел, не заборонених законодавством, бюджетні асигнування державних і комунальних музеїв не зменшуються".

9. Підпункт 2 пункту "а" статті 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170) викласти в такій редакції:

"2) забезпечення здобуття повної загальної середньої, професійно-технічної освіти у державних і комунальних загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладах, вищої освіти у комунальних вищих навчальних закладах, створення необхідних умов для виховання дітей, молоді, розвитку їх здібностей, трудового навчання, професійної орієнтації, продуктивної праці учнів, сприяння діяльності дошкільних та позашкільних навчально-виховних закладів, дитячих, молодіжних та науково-просвітницьких організацій".

10. Частину двадцять восьму статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 2-3, ст. 20; 2015 р., № 28, ст. 239) викласти в такій редакції:

"Пенсія, призначена особам відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". Пенсія, призначена особі після набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування". Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на інших посадах/роботах (крім випадків, передбачених першим та другим реченнями цієї частини) пенсії, призначені відповідно до цієї статті, розмір яких перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".

11. Частину третю статті 21 Закону України "Про загальну середню освіту" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 28, ст. 230; 2014 р., № 30, ст. 101) викласти в такій редакції:

"3. Вихованці шкіл-інтернатів усіх типів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, перебувають на повному державному утриманні. Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які навчаються в інших загальноосвітніх навчальних закладах, забезпечуються харчуванням, одягом та іншими послугами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Утримання вихованців, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, у спеціальних загальноосвітніх школах (школах-інтернатах) здійснюється за рахунок держави.

Органи місцевого самоврядування та місцеві органи виконавчої влади забезпечують безкоштовним харчуванням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних і інклюзивних класах, та учнів 1-4 класів із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям".

12. У частині першій статті 64 Закону України "Про Національний банк України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 29, ст. 238; 2015 р., № 22, ст. 145, № 32, ст. 315) слова і цифри "1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року" замінити словами і цифрами "1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року".

13. Статтю 26 Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 23, ст. 177) викласти в такій редакції:

"Стаття 26. Фінансування бібліотек

Основними джерелами фінансування бібліотек державної і комунальної форм власності є кошти відповідно державного та місцевих бюджетів; бібліотек, заснованих на інших формах власності, - кошти засновників.

За рахунок коштів державного та місцевих бюджетів здійснюються фінансування розробки і реалізації програм розвитку бібліотечної справи, будівництво та реконструкція бібліотечних будівель, споруд, приміщень, розвитку дистанційного обслуговування засобами телекомунікацій, інших форм обслуговування жителів віддалених районів, осіб з фізичними вадами.

Суми витрат на поповнення бібліотечних фондів у Державному бюджеті України та місцевих бюджетах виділяються окремим рядком.

Додаткове фінансування бібліотек державної і комунальної форм власності може здійснюватися за рахунок:

коштів, що надходять від господарської діяльності, надання платних послуг;

коштів, одержаних за роботи (послуги), виконані на замовлення підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

доходів від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання;

грантів, благодійних внесків, добровільних пожертвувань, грошових внесків, матеріальних цінностей, одержаних від фізичних і юридичних осіб, у тому числі іноземних;

коштів, отриманих бібліотеками як відсотки на залишок власних надходжень, отриманих як плата за послуги, що надаються ними згідно з основною діяльністю, благодійні внески та гранти і розміщених на поточних рахунках, відкритих у банках державного сектору;

інших не заборонених законодавством джерел.

Розмір плати за надання платних послуг встановлюється бібліотекою державної і комунальної форм власності щороку у національній валюті України.

Перелік платних послуг, які можуть надаватися бібліотеками державної і комунальної форм власності, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порядок надання платних послуг бібліотеками, заснованими на державній та комунальній формі власності, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері культури.

У разі одержання коштів від надання платних послуг, добровільних пожертвувань фізичних і юридичних осіб, у тому числі іноземних, з інших джерел, не заборонених законодавством, бюджетні асигнування державних і комунальних бібліотек не зменшуються.

Фінансування приватних бібліотек здійснюється за рахунок коштів власника та інших джерел, не заборонених законодавством".

14. Частину першу статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5-6, ст. 30 із наступними змінами) доповнити пунктом 10 такого змісту:

"10) центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, на його письмовий запит під час бюджетного процесу з метою проведення верифікації і перевірки достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітних плат, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України та інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, та своєчасного і в повному обсязі їх здійснення, надається інформація щодо відкритих на їхнє ім’я рахунків (поточних, кредитних, депозитних тощо), операцій та залишків за ними. У разі нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, призначених на сім’ю або домогосподарство, інформація надається щодо кожного з членів сім’ї або домогосподарства".

15. У частині першій статті 18-3 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 20, ст. 102; 2005 р., №№ 17-19, ст. 267, № 26, ст. 356; 2006 р., № 22, ст. 185; 2012 р., № 4, ст. 21) цифри "50" замінити цифрами "100", а слова "але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку" виключити.

16. У Законі України "Про охорону дитинства" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 30, ст. 142 із наступними змінами):

1) абзаци перший - п’ятий частини третьої статті 5 викласти в такій редакції:

"Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують:

проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розроблення і здійснення галузевих та регіональних програм поліпшення становища дітей, вирішення інших питань у цій сфері;

розвиток мережі навчальних закладів, закладів охорони здоров’я, соціального захисту, а також позашкільних навчальних закладів, діяльність яких спрямована на організацію дозвілля, відпочинку і оздоровлення дітей, зміцнення їх матеріально-технічної бази;

вирішення питань щодо встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей;

організацію безкоштовного харчування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних і інклюзивних класах, та учнів 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям";

2) у статті 19:

частину другу доповнити реченням такого змісту: "Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі";

частину десяту викласти в такій редакції:

"Студенти вищих навчальних закладів із числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, перебувають на повному утриманні держави. Студентам, які є дітьми-інвалідами та інвалідами I-III групи, студентам із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям", включаючи студентів з багатодітних сімей, призначається соціальна стипендія та може надаватися додаткова соціальна і матеріальна допомога";

частину одинадцяту виключити.

17. У частині сьомій статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 33, ст. 175; 2004 р., № 10, ст. 104; 2005 р., № 2, ст. 32; 2015 р., № 22, ст. 145) цифри і слова "1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року" замінити цифрами і словами "1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року".

18. У частині дванадцятій статті 20 Закону України "Про статус народного депутата України" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 42, ст. 212 із наступними змінами):

абзаци сьомий і восьмий викласти в такій редакції:

"Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року:

особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються";

в абзаці дев’ятому слова "призначена особі відповідно до цієї статті" виключити;

в абзаці десятому цифри "2016" замінити цифрами "2017";

абзац дванадцятий доповнити реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".

19. Частину п’яту статті 35 Закону України "Про дошкільну освіту" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 49, ст. 259; 2015 р., № 6, ст. 40) викласти в такій редакції:

"5. Батьки або особи, які їх замінюють, вносять плату за харчування дітей у державному та комунальному дошкільному навчальному закладі у розмірах, визначених органами місцевого самоврядування або відповідними органами управління.

Пільгові умови оплати харчування дітей у дошкільних навчальних закладах для багатодітних та малозабезпечених сімей та інших категорій, які потребують соціальної підтримки, надаються за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету.

Від плати за харчування дитини звільняються батьки або особи, які їх замінюють, у сім’ях, у яких сукупний дохід на кожного члена сім’ї за попередній квартал не перевищував рівня забезпечення прожиткового мінімуму (гарантованого мінімуму), який щороку встановлюється законом про Державний бюджет України для визначення права на звільнення від плати за харчування дитини у державних і комунальних дошкільних навчальних закладах. За харчування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, плата не справляється.

Органи місцевого самоврядування та місцеві органи виконавчої влади забезпечують безкоштовним харчуванням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей-інвалідів, дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям", які навчаються у державних і комунальних дошкільних навчальних закладах".

20. У частині першій статті 29 Закону України "Про дипломатичну службу" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 5, ст. 29; 2015 р., № 22, ст. 145) цифри і слова "1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року" замінити цифрами і словами "1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року".

21. У частині першій статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 15, ст. 111) цифри "101" замінити цифрами "103".

22. У Законі України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 49-51, ст. 376 із наступними змінами):

1) частину третю статті 27 доповнити реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень";

2) у частині першій статті 47:

абзаци другий і третій викласти в такій редакції:

"Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року:

особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються";

в абзаці четвертому слова "призначена особі відповідно до цієї статті" виключити;

в абзаці шостому:

цифри "2016" замінити цифрами "2017";

доповнити словами "крім випадків, передбачених законом".

23. Статтю 14 Закону України "Про театри і театральну справу" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 26, ст. 350) доповнити частинами п’ятою - сьомою такого змісту:

"Розмір плати за надання платних послуг встановлюється державним і комунальним театром щороку у національній валюті України.

Перелік платних послуг, які можуть надаватися державними і комунальними театрами, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порядок надання платних послуг театрами, заснованими на державній та комунальній формі власності, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері культури".

24. Частину першу статті 26 Закону України "Про культуру" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 24, ст. 168) викласти в такій редакції:

"1. Джерелами фінансування закладів культури є:

кошти державного та місцевих бюджетів;

кошти, що надходять від господарської діяльності, надання платних послуг;

кошти, одержані за роботи (послуги), виконані закладом культури на замовлення підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

доходи від реалізації продукції майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання;

гранти, благодійні внески, добровільні пожертвування, грошові внески, матеріальні цінності, одержані від фізичних і юридичних осіб, у тому числі іноземних;

кошти, отримані державними і комунальними закладами культури як відсотки на залишок власних надходжень, отриманих як плата за послуги, що надаються ними згідно з основною діяльністю, благодійні внески та гранти і розміщених на поточних рахунках, відкритих у банках державного сектору;

інші не заборонені законодавством джерела.

Розмір плати за надання платних послуг встановлюється державним і комунальним закладом культури щороку у національній валюті України.

Перелік платних послуг, які можуть надаватися державними і комунальними закладами культури, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порядок надання платних послуг закладами культури, заснованими на державній та комунальній формі власності, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері культури.

У разі одержання коштів від надання платних послуг, добровільних пожертвувань фізичних і юридичних осіб, у тому числі іноземних, з інших джерел, не заборонених законодавством, бюджетні асигнування державних і комунальних закладів культури не зменшуються".

25. Частину першу статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 12-13, ст. 82) доповнити реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Податкового кодексу України, Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України","Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення","Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року"Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати 10740 гривень".

26. У статті 57 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 13, ст. 222; 2015 р., № 22, ст. 145) цифри і слова "1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року" замінити цифрами і словами "1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року".

27. У статті 44 Закону України "Про вищу освіту" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 37-38, ст. 2004; 2015 р., № 28, ст. 244, № 30, ст. 271):

частину третю викласти в такій редакції:

"3. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Брати участь у конкурсі за результатами вступних іспитів з конкурсних предметів у вищому навчальному закладі у межах установлених квот прийому до вищих навчальних закладів України мають право особи (за їхнім вибором), які мають захворювання, що можуть бути перешкодою для проходження зовнішнього незалежного оцінювання, діти-сироти та особи, яких законом визнано учасниками бойових дій та які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, брали участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення";

у частині сьомій:

абзац третій викласти в такій редакції:

"Рейтинговий список вступників формується на основі конкурсного балу за кожною спеціальністю згідно з виставленими вступниками пріоритетами з повідомленням про отримання чи неотримання ними права здобувати вищу освіту за кошти державного бюджету";

абзаци четвертий, п’ятий і шостий виключити;

частину тринадцяту виключити.

28. Підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 44, ст. 2040; 2015 р., № 23, ст. 158) виключити.

29. У частині п’ятнадцятій статті 86 Закону України "Про прокуратуру" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 2-3, ст. 12, № 22, ст. 145):

абзаци перший і другий викласти в такій редакції:

"15. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року:

особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються";

в абзаці четвертому цифри "2016" замінити цифрами "2017";

абзац шостий доповнити реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".

30. У статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., №№ 18-20, ст. 132, № 22, ст. 145):

у частині п’ятій:

абзаци перший і другий викласти в такій редакції:

"5. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року:

особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються";

в абзаці четвертому цифри "2016" замінити цифрами "2017";

абзац шостий після речення першого доповнити новим реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".

31. У частині шостій статті 1.1 Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 37, ст. 283; 2004 р., № 23, ст. 320; 2015 р., № 22, ст. 145), цифри і слова "1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року" замінити цифрами і словами "1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року".

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року.

2. Дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

3. Обмеження щодо виплати пенсії, щомісячного довічного грошового утримання, передбачені цим Законом, не застосовуються протягом особливого періоду до пенсій, щомісячного довічного грошового утримання, що призначені особам, які проходять військову службу або перебувають на посадах у Міністерстві оборони України, Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України, Міністерстві внутрішніх справ України, Апараті Ради національної безпеки і оборони України, Державній спеціальній службі транспорту, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Управлінні державної охорони України, Державній пенітенціарній службі України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, Національній гвардії України, органах військової прокуратури або беруть участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об’єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об’єктів у разі захоплення, відбитті спроб насильницького заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; до пенсій, щомісячного довічного грошового утримання, що призначені відповідно до законів України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", на період виконання особами, яким вони призначені, повноважень членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради юстиції.

Після завершення особливого періоду виплата пенсій таким особам здійснюється згідно із законодавством.

4. Встановити, що з 1 вересня 2016 року фінансування загальноосвітніх навчальних закладів (крім закладів початкової школи), кількість учнів у яких становить менше 25 осіб, за рахунок освітньої субвенції не здійснюється.

5. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

забезпечити розширення переліку платних послуг, які можуть надаватися державними та комунальними закладами освіти, науки, культури, засобами масової інформації та іншими бюджетними установами;

переглянути та встановити економічно обґрунтований розмір платних послуг, що надаються бюджетними установами;

забезпечити перегляд нормативів забезпечення населення публічними бібліотеками та клубними закладами з урахуванням демографічної ситуації;

забезпечити перегляд типових та примірних штатів бюджетних установ з метою скорочення керівного, адміністративного, управлінського, господарсько-обслуговуючого персоналу, водіїв, робітників, які обслуговують громадські будівлі, щонайменше на 10 відсотків;

до 1 березня 2016 року розробити проекти законів України з метою реформування системи державного замовлення на підготовку фахівців, передбачивши здійснення заходів щодо приведення показників державного замовлення у відповідність із потребами економіки та суспільства.

6. Обласним, Київській міській державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування забезпечити:

1) встановлення керівниками державних і комунальних закладів та установ переліку платних послуг, що надаються ними, із зазначенням способу та порядку надання кожної з послуг, розрахунку їх вартості відповідно до економічно обґрунтованих витрат, пов’язаних із їх наданням;

2) розширення джерел фінансування закладів культури шляхом стимулювання позабюджетного фінансування культури (налагодження зв’язків між закладами культури та бізнесом (фандрейзинг);

3) переведення окремих типів закладів на самоокупність;

4) скорочення працівників загальноосвітніх навчальних закладів (крім педагогічних) щонайменше на 10 відсотків;

5) для задоволення потреб населення у високоякісних послугах затвердження у двомісячний строк регіональних планів створення освітніх та культурних округів, об’єднання навчальних закладів, закладів культури, інших бюджетних установ (із збереженням фінансової самостійності) для раціональної концентрації та ефективного використання матеріальних, фінансових, кадрових ресурсів регіону, забезпечивши при цьому: